Постанова ККС ВС щодо звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим (ст. 46 КК України)

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду  у складі Верховного Суду розглянула касаційні скарги засудженого і потерпілої на вирок місцевого та ухвалу апеляційного судів. Відповідно до вироку, який апеляційний суд залишив без змін, чоловік був засуджений за ч. 1 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами).

У касаційних скаргах засуджений і потерпіла, зокрема, вказували на те, що у зв’язку з їх примиренням суди мали всі підстави для звільнення особи від кримінальної відповідальності (ст. 46 КК України) та закриття кримінального провадження, але не зробили цього, істотно порушивши кримінальний процесуальний закон.

Як зазначено в постанові ККС ВС, з матеріалів провадження вбачається, що засуджений у своїй апеляційній скарзі просив апеляційний суд звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України у зв’язку з тим, що він уперше вчинив злочин невеликої тяжкості, визнав свою вину, відшкодував потерпілій матеріальну і моральну шкоду, остання не має до нього претензій матеріального чи морального характеру і вони примирилися.

На підтвердження факту примирення з потерпілою засуджений надав апеляційному суду розписку потерпілої про те, що він дійсно відшкодував їй заподіяну внаслідок ДТП шкоду і вона не має до нього претензій матеріального чи морального характеру, а також заяву потерпілої, в якій вона просила апеляційний суд закрити кримінальне провадження щодо особи у зв’язку з їх примиренням.

Під час апеляційного розгляду справи засуджений і потерпіла наполягали на закритті кримінального провадження у зв’язку з примиренням. Проте апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання засудженого, мотивуючи своє рішення тим, що під час досудового розслідування від обвинуваченого та потерпілої не надходило заяв і клопотань щодо звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням сторін, а розгляд провадження в суді першої інстанції здійснювався відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Така позиція суду апеляційної інстанції не узгоджується з положеннями закону України про кримінальну відповідальність, згідно з якими примирення винного з потерпілим означає досягнення між ними угоди, в якій зафіксовано, що потерпілий примирився з винним, задоволений вжитими останнім заходами з відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди і внаслідок цього не заперечує проти звільнення винного від кримінальної відповідальності (чи просить про таке звільнення).

Те, що під час розгляду провадження судом першої інстанції підстави та умови для звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 46 КК України ще не існували (суд до моменту ухвалення вироку не отримав заяву від потерпілої), не позбавляло суд апеляційної інстанції обов’язку дати оцінку тому, чи виникли й існують такі підстави та умови на час апеляційного розгляду.

Апеляційний суд може закрити кримінальне провадження як за матеріалами, що надійшли із суду першої інстанції, так і на підставі нових матеріалів, наданих учасниками процесу або витребуваних самим апеляційним судом.

У цьому кримінальному провадженні апеляційний суд, достовірно встановивши обставини, які давали підстави для звільнення особи від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження щодо неї, не дав їм належної оцінки.

З огляду на наведені факти, які підтверджуються матеріалами провадження, та вимоги закону висновки суду про відсутність факту примирення винного з потерпілою та відсутність підстав для застосування до особи ст. 46 КК України є безпідставними.

До набрання вироком законної сили були наявні і залишаються наявними на цей час усі підстави та умови для звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 46 КК України: чоловік уперше вчинив злочин невеликої тяжкості, повністю відшкодував шкоду, обвинувачений і потерпіла однозначно заявили та неодноразово підтвердили, зокрема у своїх заявах, адресованих суду касаційної інстанції, що вони примирилися і просять закрити кримінальне провадження.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. У ст. 440 цього Кодексу зазначено, що суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 КПК України, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

З урахуванням наведеного ККС ВС скасував судові рішення, на підставі ст. 46 КК України звільнив особу від кримінальної відповідальності та закрив кримінальне провадження.

З повним текстом постанови ККС ВС у справі № 537/1772/17 (провадження №  51-1493км19) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/83721718.