Постанова ККС ВС щодо розгляду поданої після набрання чинності КПК України 2012 року заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення, постановленого до набрання чинності цим Кодексом

Колегія суддів Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду розглянула касаційну скаргу засудженого на ухвалу апеляційного суду про повернення заяви щодо перегляду вироку за нововиявленими та виключними обставинами.

Згідно з вироком апеляційного суду особа була засуджена за сукупністю низки злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України в редакції 1960 року, до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.

Верховний Суд України змінив цей вирок у частині вирішення цивільного позову, а в решті залишив без зміни. Згодом засуджений звернувся до апеляційного суду із заявою про перегляд зазначеного вироку за нововиявленими та виключними обставинами. Ухвалою суду апеляційної інстанції ця заява була повернена засудженому на підставі п. 2 ч. 3 ст. 429 Кримінального процесуального кодексу України 2012 року, а засуджений – визнаний особою, яка відповідно до ст. 400−7 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року не має права подавати заяву про перегляд вироку, постановленого до набрання чинності КПК України 2012 року.

У касаційній скарзі засуджений просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд заяви в суді апеляційної інстанції у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Він вважає, що оскільки заява подана під час дії КПК України 2012 року, то мала бути розглянута саме за нормами чинного Кодексу.

Як зазначено в постанові ККС ВС, апеляційний суд, вважаючи, що засуджений не є особою, яка має право подавати заяву про нововиявлені обставини, послався на п. 15 розд. ХІ «Перехідні положення» КПК України 2012 року. Однак цей пункт не застосовується до заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами і не може бути підставою для застосування вимог КПК України 1960 року до заяви, поданої після набрання чинності КПК України 2012 року.

У розд. ХІ «Перехідні положення» КПК України 2012 року не визначено спеціального порядку розгляду заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, поданих після набрання чинності цим Кодексом. Отже, до цих заяв має застосовуватися загальне правило ст. 5 КПК України 2012 року, яке передбачає, що процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Зважаючи на це, ККС ВС дійшов такого висновку: якщо заява про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення, постановленого до набрання чинності Кримінальним процесуальним кодексом України 2012 року, подана після набрання ним чинності, то такий перегляд здійснюється за правилами цього Кодексу.

Оскільки засуджений звернувся до апеляційного суду у 2018 році, тобто під час дії КПК України 2012 року, до його заяви мали застосовуватися правила зазначеного Кодексу, і, повертаючи цю заяву, суддя апеляційного суду помилково послався в ухвалі на положення ст. 400-7 КПК України 1960 року.

Водночас правилами КПК України 2012 року передбачено, що розгляд справи (кримінального провадження) по першій інстанції здійснюють виключно місцеві (районні) суди. Суди апеляційної інстанції здійснюють свої повноваження лише щодо перегляду судових рішень, постановлених судами першої інстанції, у випадках, передбачених законом (статті 3, 30, 33, розділи IV та V КПК України 2012 року).

Згідно зі ст. 463 КПК України 2012 року заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами подається до суду тієї інстанції, який першим допустив помилку внаслідок незнання про існування таких обставин.

Виходячи із законодавчих приписів заяву особи про перегляд за нововиявленими обставинами вироку апеляційного суду, постановленого цим судом як судом першої інстанції, має розглядати районний суд (ст. 33 КПК України 2012 року).

Отже, апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості розглянути по суті заяву засудженого, а тому в будь-якому випадку мав прийняти рішення про її повернення.

З огляду на викладене, а також на те, що рішення про повернення не позбавляє права засудженого на повторне звернення із заявою до суду першої інстанції, вимога заявника про необхідність призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції не підлягає задоволенню.

Детальніше з текстом постанови у справі № 1-5/2005 (провадження № 51-3км19) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/82997383.