Верховний Суд висловив позицію щодо механізму бюджетного фінансування аграрних господарств

Кредиторська заборгованість (з державного бюджету для аграрних господарств) з компенсації витрат із садівництва та витрат із придбання обладнання, механізмів і техніки погашається в міру надходження коштів, і загальні строки позовної давності до вимог про погашення такої заборгованості не застосовуються.

З такою позицією судів першої та апеляційної інстанцій погодився Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, про що зазначено в постанові у результаті розгляду в касаційному порядку справи № 826/8483/15 за позовом ТОВ до Міністерства аграрної політики та продовольства України, Управління агропромислового розвитку районної державної адміністрації.

Суть спору полягає в тому, що ТОВ є суб'єктом господарювання, який займається виноградарством і садівництвом, і має право отримати за рахунок бюджетних коштів компенсацію витрат на розвиток господарства.

Протягом 2012, 2014 років ТОВ подавало до Управління реєстри первинних бухгалтерських документів, що підтверджують витрати за відповідний період виконання робіт. Наказом  Міністерства позивачеві виділено кошти на погашення кредиторської заборгованості, яка зареєстрована в органах казначейства. Для компенсації витрат районна комісія подала всі необхідні документи до Міністерства, яке має визначати остаточний обсяг компенсації в розрізі суб'єктів господарювання. Повна компенсація витрат ТОВ за попередні роки не здійснена.

Позивач просив визнати протиправною бездіяльність Міністерства з розгляду документів щодо відшкодування йому компенсаційних витрат, зобов'язати затвердити остаточний обсяг компенсації витрат, стягнути з Управління кредиторську заборгованість.

Суди першої та апеляційної інстанцій позовні вимоги задовольнили частково. Верховний Суд погодився з цими рішеннями, дійшовши висновку про допущення Міністерством протиправної бездіяльності щодо розгляду інформації про попередні обсяги компенсації позивачу та невинесення рішення про визначення остаточного обсягу компенсації, що має бути затверджений наказом.  

Верховний Суд зазначив, що механізм справляння збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства в розмірах, встановлених Податковим кодексом України, та використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними», визначає Порядок справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 2005 року № 587.

Міністерство аграрної політики та продовольства України є головним розпорядником бюджетних коштів і відповідальним виконавцем бюджетної програми (п. 18 ч. 1 ст. 1, ст. 22 Бюджетного кодексу України, п. 3 зазначеного Порядку).

Бюджетні кошти надаються суб'єктам господарювання, які займаються виноградарством, садівництвом і хмелярством, незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності для компенсації здійснених у поточному бюджетному році витрат (без урахування сум податку на додану вартість) за певними напрямами (п. 5 Порядку).

Отже, позиція Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо належного виконання ним усіх обов’язків головного розпорядника бюджетних коштів та відсутності бездіяльності є неприйнятною з огляду на те, що кошти до ТОВ не надійшли, сам механізм бюджетного фінансування не спрацював. 

Постанова Верховного Суду від 7 серпня 2018 року у справі № 826/8483/15 (адміністративне провадження № К/9901/2544/18).